Шкільні новини

Мисс «Весняночка начальная школа -2017»

Сценарії

Позакласна робота  - важлива складова частина навчально-виховного процесу. Вона тісно пов'язана з класними заняттями, але не підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні й виховні завдання, і в цьому відношенні є продовженням тієї роботи, яка проводиться на уроці. Під позакласною роботою переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі в них учнів. Завданням позакласної роботи є: збагачення й розширення знань учнів, створення, за висловленням В.О. Сухомлинського, інтелектуального фону, що сприяє свідомому і глибокому засвоєнню програмового матеріалу; поглиблення набутих на уроках знань, розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів; забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається, формування почуття патріотизму. Прагнення до  творчої  самореалізації й максимального прояву унікальних особистісних якостей закладено в людині самою природою, вона є спонукальним мотивом  будь-якої діяльності. У силу об'єктивних причин (чіткого навчального плану) сьогодні найбільш сприятливі  умови для розкриття  й розвитку творчого потенціалу особистості школяра надаються при проведенні позакласної роботи.

Виховна година до Дня Соборності України

Виховна година до Дня Соборності України

Мета: розширити знання учнів про Україну, її волю, незалежність, єдність, соборність; формувати національну свідомість, належність до рідної землі, народу, мови, історії, визначення духовної єдності поколінь; виховувати почуття патріотизму, відданості своїй Батьківщині, почуття любові до рідного краю.

Обладнання: святково прибраний зал, малюнки дітей про Україну, вислови видатних українців, презентація про Україну, її державотворення; український віночок у центрі, фільм про Україну; пісні про Україну.

Епіграф: «Можна все на світі вибирати, сину,

                Вибрати не можна тільки Батьківщину»

                                                                      В. Симоненко

Звучить пісня Т. Петрененко «Україна»

Ведучий:Вишита колоссям і калиною,

                 Вигойдана співом солов’я,

                Звешся величаво – Україною,

                Земле зачарована моя.

Ведучий: Тобі, Україно, мій мужній народе,

                 Складаю я пісню святої свободи,

                 Усі мої сили і душу широку

                 Й життя я віддам до останнього кроку

                Аби ти щаслива була, Україно

                Моя Батьківщино!

Ведучий: 22 січня 1919 рік ввійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді, на площі перед Київською Софією, відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібрані було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.

Урочисті збори, присвячені Дню Соборності України, оголошуються відкритими.

Звучить Гімн України

Ведучий: Кожній людині мила своя сторона! Земля, на якій вона народилися, є рідною для вас, бо на ній живуть ваші мама і тато, братики і сестрички, бабусі і дідусі – ваш рід, ваша родина.

Ведучий: Наша рідна земля, наша держава – це Україна, а народ наш український. Але жодна держава не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Де коріння сильне і глибоке, там й дерево сильне, воно бурям і стихіям ставить могутній опір. Нам, українцям, потрібно знати нашу історію, нашу культуру, наші традиції. Адже вони сягають у сиву давнину.

Ведучий:     Велична і свята, моя ти Україно,

                    Лише тобі карать нас і судить.

                    Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

                    І нам твою історію творить!

Ведучий:  Маєм сонце, маєм море,

                  Маєм Київ і Дніпро,

                  Маєм землю неозору,

                  На якій росте добро.

                 Синьо-жовтий прапор маєм

                  Й Володимирський тризуб,

                 Дон і Сян їх обіймають.

                 Ми – народ-великолюб.

Ведучий: Ми живемо в гарній , квітучій країні, яка має горде наймення – Україна.

 Ведучий: Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі.

Ведучий: Погляньте на карту України: Синє мереживо на карті – це річки! І найбільша річка України – Дніпро, яка розділяє Україну на дві частини – Лівобережну і Правобережну Україну. Колись давно, 93 роки тому річка Дніпро розділяла не просто територію України, вона розділяла єдність України, її спільність.

Ведучий: Україно! Ти для мене диво!

              І нехай пливе за роком рік

              Буду, мамо, горда і вродлива,

              З тебе дивуватися повік.

Ведучий: Важко знайти ніжні і сердечні слова, які б не були вже сказані про Вітчизну. Велика , священна і прекрасна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях. Але було б примітивно вважати, що ця любов є лише вдячністю за добро, за ласку, за щедрість землі, на якій живеш.

Ведучий: Сьогодні ми з гордістю та радістю можемо заявити , що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою: Україна здобула волю і незалежність.

Ведучий: Перед світом постала держава з давньою історією, оригінальною культурою, працьовитим, миролюбним народом. Тут наші державні корені, тут наша земля, яка дала нам горде ім’я – українці.

Кліп «Ми - єдина Україна!»

Ведучий : Підніміться діти , гордо розпрямите плечі, підніміть високо голови. Ви майбутнє нашої держави , ви її сила і воля.

Ведучий: Будь, Україно, сильна, могуча,

                 Будь нам по вічні часи.

                 В мирі ласкава,

                 В бою , як туча,

                 Всім нам добро принеси.

                 Благослови наші води,

                 Гори, ліси і поля.

                 Хай серед вольних народів

                Слава заблисне твоя!

Ведучий: Шановне зібрання! Урочисте дійство, присвячене Дню Соборності України, оголошується закритим.

СЦЕНАРИЙ ТВОРЧЕСКОЙ ГОСТИНОЙ, ПОСВЯЩЕННОЙ ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВУ В. И. ТЮТЮННИКА, НАРОДНОГО САМОДЕЯТЕЛЬНОГО ХУДОЖНИКА ЛУГАНЩИНЫ

СЦЕНАРИЙ ТВОРЧЕСКОЙ ГОСТИНОЙ, ПОСВЯЩЕННОЙ ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВУ В. И. ТЮТЮННИКА, НАРОДНОГО САМОДЕЯТЕЛЬНОГО ХУДОЖНИКА ЛУГАНЩИНЫ

Место проведения: Северодонецкая галерея искусств

Оформление сцены.

 2 плаката с афоризмами:

«Посылать свет в глубину человеческого сердца - вот назначение художника».

                                                                                                Роберт Шуман

Художники пользуются красками, но пишут чувствами.

                                                                       Жан Батист Симеон Шарден

Выставка акварелей Тютюнника В. И.

Портрет В. И. Тютюнника

Ведущий 1. Человеку всегда было свойственно стремление к прекрасному, желание не только любоваться им, но и запечатлеть красоту для потомков.  Уже  тот, кто вырубал наскальные рисунки, был творцом. И с тех пор искусство живописи развивалось, изменялось, совершенствовалось, но всегда неизменным оставалось его великое значение для развития самого человека, человеческой культуры и цивилизации.

Ведущая 2.  

Изображенья, раз увиденные, манят,

Вдруг проступившие из юношеских дней.

С годами живопись становится нужнее, –

Все остальное ускользает и течет.

Стареет сцена и театры вместе с нею,

Кино и музыка иные, что ни год.

Одна лишь живопись внушает нам надежду,

Что неизменными останутся всегда

И эти складки у пророка на одежде,

И эта серая в промоинах вода.

И мироздания распавшиеся звенья

Соединяются в музейной тишине,

Где продлеваются летящие мгновенья,

Запечатленные на сером полотне.

Ведущий 1.Луганщина, наша малая родина, всегда была богата талантами, потому что живут здесь трудолюбивые, одарённые  люди, окруженные прекрасной природой, где сочетаются степи и горы, равнины и леса. Невозможно не любить этот край, не любоваться его природой, не воспевать его всеми доступными человеку способами. Потому здесь рождается и творит много поэтов, музыкантов, художников.

Ведущая 2.  Художника рука меняет жизнь.

                     А кисть в руке поистине всесильна.

                     Благословенны краски и усилья,

Что для преображения дались!

Ну разве можно было угадать,

Как в этих красках, явных, нарочитых,

Рождение великое случится,

Шедеврам общепризнанным под стать.

 Ведущий 1. А что мы знаем о развитии художественного творчества в нашем городе? Ведь не случайно есть у нас и художественная школа, и прекрасная галерея искусств. Ребята нашей школы стараются побольше узнать о культуре родного края, о творцах, создающих красоту. Поэтому не случайно мы каждый год изучаем новую страничку истории нашей культуры  в творческой гостиной.   Мы знакомились с творчеством поэтов нашего города, проводили вернисажи школьных художников, а сегодня наша встреча посвящена  творчеству нашего учителя – Тютюнника Валерия Ивановича.

Ведущая 2. Мы уже не застали его у классной доски, но наши родители, учившиеся в школе № 6, хорошо его помнят. Валерий Иванович был личностью неординарной, творческой, он не только учил школьников высокому мастерству живописи, но и сам постоянно учился, закончив 3 учебных заведения, и овладев множеством профессий……Он стоял у истоков работы сначала выставочного зала, который стал галереей искусств, серьёзно влиял на развитие культуры родного края.

 У нас есть замечательная  возможность  побольше узнать о культуре родного города, а потом и о людях, которые её создают.  Слово хозяйке галереи искусств Наталье Николаевне Ивановой.

Ведущая 2. Вдруг отступает суета

                    И дней привычная рутина.

                    Я замираю у картины,

                    Миг озарения впитав.

                    На холст ложится киноварь,

                    Дрожат осины возле дома.

                    Любви к местам, давно знакомым,

                    Не могут передать слова.

Ведущий 1. Тютюнник  В. И. был хорошо известным в художественных кругах города Северодонецка человеком, потому что город на начало ХХІ века имел лишь двух народных самодеятельных художников Луганщины. Одним из них и был Валерий Иванович. Сначала он принимал участие в оформлении городских учреждений культуры, долгое время работал на педагогической ниве, а затем был активным участником творческих мероприятий в городе и области. 4 сентября 2016 года Валерий Иванович ушел из жи.зни, оставив по себе большое творческое наследство.

Ведущая 2. Поисковая группа нашей школы, где 17 лет работал Валерий Иванович, решила сохранить все достижения народного художника, передать потомкам память о его жизненном и творческом пути, который стал примером народного творчества нашего города и региона. На основе этого поиска написана научная работа, которую мы вам сегодня презентуем. Слово автору работы, учащемуся 10 класса Матрёнину Андрею.

 Выступление Матрёнина А.  с демонстрацией презентации.

Перед рассказом об общественной деятельности В. И. Тютюнника девочка читает стихотворение о художнике.

Чтец. Словно волшебнику радужной сказки,

Бог дал Художнику кисти и краски,

Чудо – палитру, мольберт и холстину,

Чтоб сотворил он такую картину,

Где будут горы, восход и закаты,

Синее море и злые пираты,

Желтый песок, белоснежные льдины...

Все, что в душе – то на этой картине.

Молча  художник стоит у мольберта,

Кисти мелькают, как птицы под ветром.

Лучик от солнца и брызги прибоя,

Горсть янтаря, что прибило волною,

Гроздья рябины, как капельки крови,

Зелень травы, хмурость тучи над морем,

Нежность любимой, улыбку ребенка –

Все написал своей кисточкой тонкой.

В это творенье вложил он всю душу,

Сердце свое беспокойное слушал.

Глянул Всевышний, слегка удивился –

На полотне целый мир уместился!

Продолжение выступления Матрёнина А.

.

Ведущая 2. Я знаю: красоты секрет

                   Не в красках и холсте,

                   А в божьей искре, что дана

                   С рождения тебе.

                   И если у тебя талант,

                   Ну а к таланту – труд

                  Так нарисуешь, что вокруг

                  От зависти умрут.

Ведущий 1. Понравились ли вам картины родной природы, созданные Валерием Ивановичем? Пока вы осмысливаете увиденное и услышанное, послушаем мнение ребят, которые тоже занимаются серьёзно изобразительным искусством.

Выступление юных критиков – ребят-художников.

Ведущая 2. Художник акварелью рисовал

Коралловое утреннее небо

И озера серебряный овал

И хлопья переливчатого снега,

Упала кисть на холст, снега задев,

И мир осенний вдруг преобразился, –

Сиреневый проснулся в нём напев,

Фиалковый напев вдруг появился.

Ведущий 1. А теперь представляем вам членов творческой  семьи Валерия Ивановича, тоже художников – Людмилу Леонидовну и Алексея Валерьевича. Если вы были внимательны, то знаете, что Людмила Леонидовна работала учителем филологии в нашей школе, а Алексей Валерьевич – её выпускник.

Выступление членов семьи – Алексея и Людмилы Леонидовны. Вручение подарка Матрёнину А. и цветов Людмиле Леонидовне.

Ведущая 2. Художник нарисует облака…

                    Палитрой золотистого рассвета

                    Холсты небес окутает в шелка…

Эскиз любви поэзией сонета

Вбирает ароматы и цвета

Игру теней и нежность силуэта…

Вновь расцветает маками мечта

Все звезды опьяняя утром ранним…

Замрет смущенно солнце—красота!

На скрипке заиграет ветер-странник

И перламутром рос растает сон,

Сюиты дня нечаянный изгнанник…

Художник улыбнется. Новый тон

Слегка добавит лучикам игривым…

Песнь соловья возьмёт за камертон…

К цветам весенним робким и пугливым

Добавит шаль пушистую — туман,

Чтоб утро было сказочным, счастливым…

Свой тонкий аромат дарит шафран…

И подпевает луч с зарёй танцуя,

Даря надежды сладостный дурман,

Ветрам напомнив нежность поцелуя…

Улыбкой солнце в этот светлый день

Художник обаял… весну рисуя.

Заключительное слово учителя истории

Ведь то, что писано душой...
Храниться будет в душах вечно...
Как смерть не властна над строкой...
Творец живёт пусть бесконечно...